Сліди
Субстанція Ночі
Ти танцювала на піску, Сліди натхненно залишала. Була зі мною на зв'язку У сварці стомлено мовчала. І хоч тремтіли твої плечі Ти все вперед ішла покірно Не допускала ворожнечі, Любов у серці гріла вірно. Та плакали ті очі сині, Що вогником в душІ палали... Уже три роки - і до нині Ці почуття не відпускали. Щеміло щось у моїх грудях Стискало серце обручАми: Я розчарувався в людях, Досі не прийшов до тями. Не стер ще вітер ті сліди Що на піску ти залишала Іди вперед, відважно йди, Не на мене ти чекала...
14.03.2018
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Діана Панчук
Змістовний вірш, збережена логічність і послідовність сюжету. Дуже гарний, загалом)
Відповісти
14.03.2018, 18:53
1
Інші вірші поета
Щасливими літати Чорні ігри Під дощем перламутрових мрій Завмерти
Інші поети
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12390
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1218