Між бетонних стін
Срібний відблиск місяця грав на твоїй шкірі,
Гаснув сизий вогник в глибині очей.
Прохолода застигала на блідому тілі,
Падала під скрежетом схрещених мечей.
Тінню гордовитою, несмиренним спогадом,
Ланню бистроногою відступала вдаль.
Обпалило розум твій недоладним здогадом:
Усе, що назовні є - то лише вуаль.
Вістрям незаточеним у мішень броньовану
Тріскалась ілюзія, як гірський хрусталь
Хижаку прикутому не догнать несковану,
Хай дзвенить під сонцем гартована сталь.
Серце гравіроване, тіло незахищене
У законах людства потребує змін.
Усе, що не схоже- мало бути знищене.
Знала ж бо - слабким не місце між бетонних стін...
2018-07-29 19:31:34
24
1