Ожинове варення
(18+)
В п'яному угарі, чорному й в'язкому, як ожинове варення, Я лежав на землі і дивився на небо. Чорний пейзаж розмив шурхіт мотору, крики і гульба. Два розмитих ядра всередині апарату, дві хапки, відлетіла голова. Дві хапки і знову володар пера. Дві хапки, кашлянув, не встав, назавжди вріс у диван, як бур'ян... Через діалоги, повні заторможених тирад, Поперхнувся телевізор, на екрані два політика, ведучі, гості... Різкий шум і все почорніло, стихло. Силуети замінило бліде ледь помітне лице, Два кратера без очей і посміхається беззубим ротом. Не помічаючи полеміку чужих голосів. Золотим, ніби гра райських арф, Він повільно промовив: Скільки ще потрібно бухла, щоб ти здох? Скільки ще потрібно трави, щоб ти здох? Скільки трупів потрібно, щоб торкнуло? Ти більше не юзаєш? Ти більше не п'єш? Ти більше брешеш? Його голос чіткий і дзвінкий, Долунає до вуха. Безмовними вустами повільно белькочу, як дитя. Старший підсуває апарат... Лице посміхається... Гірчинка на язиці поволі впадає на дно... Скільки ще потрібно бухла? Скільки ще потрібно трави? Скільки ще потрібно мене?
2020-09-05 15:04:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4625
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4740