Про щастя
Atoshotake
Щастя завжди близько блукає, Тільки ми не бачимо його, А коли воно нас покидає, Ми щосили за ним біжимо. Намагаємось наздогнати, Дуже хочемо знов знайти, Але треба вміти втрачати, Якщо вміли його віднайти. Певно, вічного щастя немає, Бо як тільки відчуєш його, Воно тут же від нас тікає, А ми знову шукаєм його. Хоча щастя у кожного різне, Всі ми прагнем його знайти, Буде раннє воно чи пізнє, Кожен хоче дійти до мети. А воно завжди поряд блукає, І якщо знайдем його ми, Воно пісню нам заспіває Про мрії, що з ним прийшли.
2023-11-25 23:12:03
2
0
Інші вірші поета
Все буде добре Бо все про любов вони знають... Скажи мені... Може, можливо...
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2892
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13192