Черевики
Atoshotake
1. Старі черевики Зміниш на на нові, Але нові не старі, Нові це нові. Старі такі рідні, Ти вже звик до них, Звикнеш із часом І до нових. Приспів: Це - лише черевики. Старі черевики. Нові черевики. Це - лише черевики. Нові кроки робити. По дорозі ходити. Вони будуть служити. Це - лише черевики 2. Старі пошарпані, Дуже страшні, Але ти згадуєш Пройдені дні. Скільки кроків Ти в них зробив, Скільки часу Ти в них прожив. 3. Нові виблискують - Гарні такі, Ти взуєш їх - І вперед в нові дні. Скільки кроків Ти зробиш у них? Скільки часу Житимеш в них? 4. А там у кутку Причаїлись собі Старі черевики, Самі не свої. Як же тепер? Що ж їм робити? Вони ж так звикли Вірно служити! 5. Захищати ноги, Шукати дороги, Іти вперед Що є змоги. Що буде далі? Хто натисне педалі? Хто зробить крок На теплий пісок? 6. І вже на ногах Нові черевики, Тепер вже їм По землі ходити. Ловити на собі Промені сонця, Росу ранкову, Траву шовкову. 7. Вони також будуть Шукати дороги, Іти вперед Що є змоги. І нехай всі кажуть: "Це лише черевики", Та вони так прагнуть Вірно служити. 8. А коли черевики Відходять своє, Їм час зупинитись, Час цей прийде. Останній крок, Розв'язався шнурок, Стертий носок, Гайда у куток. 9. А їм так хочеться Ще хоч раз Пробігтися з вітром, Як тепер у снах. Пройтись по снігу, Відчути лід, І лишити по собі На землі слід.
2023-11-22 20:52:07
1
0
Інші вірші поета
Все буде добре Без назви осінь Вогник доброти
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2515
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16499