Черевики
1. Старі черевики Зміниш на на нові, Але нові не старі, Нові це нові. Старі такі рідні, Ти вже звик до них, Звикнеш із часом І до нових. Приспів: Це - лише черевики. Старі черевики. Нові черевики. Це - лише черевики. Нові кроки робити. По дорозі ходити. Вони будуть служити. Це - лише черевики 2. Старі пошарпані, Дуже страшні, Але ти згадуєш Пройдені дні. Скільки кроків Ти в них зробив, Скільки часу Ти в них прожив. 3. Нові виблискують - Гарні такі, Ти взуєш їх - І вперед в нові дні. Скільки кроків Ти зробиш у них? Скільки часу Житимеш в них? 4. А там у кутку Причаїлись собі Старі черевики, Самі не свої. Як же тепер? Що ж їм робити? Вони ж так звикли Вірно служити! 5. Захищати ноги, Шукати дороги, Іти вперед Що є змоги. Що буде далі? Хто натисне педалі? Хто зробить крок На теплий пісок? 6. І вже на ногах Нові черевики, Тепер вже їм По землі ходити. Ловити на собі Промені сонця, Росу ранкову, Траву шовкову. 7. Вони також будуть Шукати дороги, Іти вперед Що є змоги. І нехай всі кажуть: "Це лише черевики", Та вони так прагнуть Вірно служити. 8. А коли черевики Відходять своє, Їм час зупинитись, Час цей прийде. Останній крок, Розв'язався шнурок, Стертий носок, Гайда у куток. 9. А їм так хочеться Ще хоч раз Пробігтися з вітром, Як тепер у снах. Пройтись по снігу, Відчути лід, І лишити по собі На землі слід.
2023-11-22 20:52:07
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1385
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395