Вірші
Час покаже
Цвіли волошки у саду,
під яблунею ти сиділа,
співала пісню ти просту
і з вітром яблуня та гомоніла.
А я до тебе підійшов,
яка ж ти гарна, моя мила,
тебе до себе пригорнув,
моя лебідко, легкокрила.
Лише ілюзія це чи реальність?
Цього ніхто, напевне, і не скаже.
Кохання це чи лиш замріяність?
Ось це вже час покаже.
Tempus consilium dabet
3
0
457
Народжені, щоб жити
Чи знаєш ти, що значить жити?
Підкорювати нові вершини
щодня й щомиті.
Чи знаєш ти, як це, любити?
Одного разу зустрівшись,
все життя разом прожити.
Задумайся, наскільки життя твоє цінне.
Воно ж триває лише одну мить.
І скільки всього потрібно зробити
до того, як життя твоє пролетить.
І кожен день цінувати навчись,
сприймай його, як подарунок.
Казати ,,не можу" назавжди розучись
створи життя свого малюнок.
Бо ми народжені, щоб жити
і світ на краще цей змінити.
Wir waren geboren um zu leben...
2
0
390
Свічка
Біжить по гноту вогник свічки,
осяває яскраво кімнату.
Так само біжить твоє життя,
і немає у тебе тут блату.
♦
Стікає віск, капає на стіл,
застигають свіжі краплі.
Ті краплі— то твої роки,
що відлітають наче чаплі.
♦
І ось від свічки є лиш недогарок
тривожно вогник погаса.
І вже й тобі лишилось небагато
і скоро час іти на небеса.
♦
♦
Acta est fabula...
1
0
351
Навіщо?
Навіщо жить, мов птах безкрилий?
Навіщо мучитися в цім бутті?
Навіщо падати й підійматись?
Навіщо хрест тяжкий нести?
Навіщо марно сподіватись?
І щодня за течією плисти.
Навіщо бігти, як хом'як у колесі
і марно намагатися до фінішу дійти?
Навіщо жити, як у циклі матриці
і пробувати чогось досягти?
Навіщо кликати
і сподіватись, що прийдуть?
Навіщо це усе робити,
якщо можна просто на усе забити.
Забити й жити так,
як того хочеш ти.
Навчися усміхатися щодня
і бачити красу в деталях.
Навчись убивать у собі в'язня
і перемагати себе самого у боях.
І ти побачиш, яке життя прекрасне
Тоді, як фенікс пломенистий
ти здіймешся туди, де сонце ясне,
де синій простір всюди розпростертий.
1
0
334
Чому так боляче?
Чому так боляче?
Чому так тяжко?
Тліюча сигара,
допита пляшка.
Нелегко далі йти в життя,
та на жаль,
немає вороття.
Що було між нами— пропало.
А чи було між нами щось?
Хіба що— свари.
Чому так боляче? Не відаю.
Можливо, бо живу я досі мрією.
Про fairy tale, про Happy end...
Та ми не в казці, навіщо сподіватись?
Навіщо мріяти даремно
й виписувати вірші натхненно...
А може, почати все з початку?
НІ... не варто.
Смішно, тут і думати не треба.
Не буде в казки Хеппі Енду.
А буде пустка лиш і драма ця дешева.
Тому так боляче.
Тому так тяжко.
Спалена сигара,
розбита пляшка
Carpe Diem. Memento Mori
1
0
341
Хто ти?
Сидиш у темряві і мариш
і сни ти бачиш кольорові,
де наче птах у небі ти ширяєш.
І сонце світить, вітер віє,
пташки співають, душа радіє.
Та все це— не більше ніж міраж.
Прокинься! Не усе так гладко.
Не книги доброї ти персонаж,
скоріше... блазень.
І так уперто граєш ти цю роль,
що вже й забув, ким був ти донедавна,
що був ти сам собі король.
Вставай! Розвій всю єресь пропаганди,
бо лиш від тебе в світі все залежить,
від всього, що ти робиш,
від того думаєш ти, чи лиш повторяєш,
чиїсь думки у тебе в голові, чи власні,
момент життя ти ловиш, чи лиш його втрачаєш.
Тож озирнись і скажи мені відверто, друже,
що ти бачиш?
Погоджуюсь— не дуже.
Тобі вирішувать, як бути,
та спершу, на це питання
відповідь знайди
І всьому світу розкажи, хто ти.
,,Я думав, що моє життя це трагедія, виявилося - комедія
1
0
327
