Свічка
Біжить по гноту вогник свічки, осяває яскраво кімнату. Так само біжить твоє життя, і немає у тебе тут блату. ♦ Стікає віск, капає на стіл, застигають свіжі краплі. Ті краплі— то твої роки, що відлітають наче чаплі. ♦ І ось від свічки є лиш недогарок тривожно вогник погаса. І вже й тобі лишилось небагато і скоро час іти на небеса. ♦ ♦ Acta est fabula...
2020-03-10 19:54:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2722
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4934