Той, що бачив більше за будь-кого з людей
Все втрачено буде, наче сльози в дощі, Наче в тиші надірваний шепіт Ті моменти, які бережемо в собі В надії залишити по смерті Чи безсмертна душа(а існує вона?) Невже Бога луна(чи обман сприйняття?) Чи в печері сама(чи вже ззовні одна?) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа. Все сплине у часі, як вогонь у пітьмі Поки тіні закуті висять на стіні Та як тільки світло вдарить у очі Лиш одна зазирнути на свободу захоче Чи безсмертна душа(так, існує вона!) Точно Бога луна(аж ніяк не марА́) Знов в печері вона(повернулась сама) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа.
2023-03-13 11:06:03
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970