Той, що бачив більше за будь-кого з людей
Joseph Slowly
Все втрачено буде, наче сльози в дощі, Наче в тиші надірваний шепіт Ті моменти, які бережемо в собі В надії залишити по смерті Чи безсмертна душа(а існує вона?) Невже Бога луна(чи обман сприйняття?) Чи в печері сама(чи вже ззовні одна?) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа. Все сплине у часі, як вогонь у пітьмі Поки тіні закуті висять на стіні Та як тільки світло вдарить у очі Лиш одна зазирнути на свободу захоче Чи безсмертна душа(так, існує вона!) Точно Бога луна(аж ніяк не марА́) Знов в печері вона(повернулась сама) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа.
2023-03-13 11:06:03
1
0
Інші вірші поета
Звичка Життя прекрасне Спостерігач DS I.
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8243
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1870