Сенс...
Холодна, мертва, темна пустка,
Усі крокуємо по ній.
Цей шлях примарний і безликий,
Ця прірва де нема надій.
Немає сенсу в тій печалі,
Що океаном залила наш світ.
Та йдемо ми на дно у океані,
Втрачаючи ту іскру у собі.
Той хлопчик думав, що надія
Повинна бути у житті.
Без неї страшно, неспокійно,
Батьки повідали її.
У тої жінки жах, не розум,
Лише ті гроші на думках.
А може логіка холодна,
Що світ цей пав в смертних гріхах.
Той чоловік лиш працював,
Не було пристрасті до чогось.
Він свій будинок збудував,
Залишив працю за собою.
І був там старець дуже мудрий,
Він всім їм небо показав.
І лиш хлопчина "нерозумний"
Сказав: "Який же вільний птах".
2018-10-11 14:36:57
3
0