Каяття
Ангеліна Пилипенко
Білі стіни. Люстро загадкове. Скла поверхня лукаво блищить. Я в думках повертаюся знову У обитель щоденних жахіть. Плівка сліз затуманила очі, Оніміли пошерхлі вуста. Зізнаюся, я мрію і хочу, Щоб була моя стежка проста. Те люстерко сміється і манить, От лишень скло у ньому криве. І стає моя правда обманом, Все ламається враз і пливе. Голос люстра шепоче так тихо, Що моя не безгрішна душа. Так, це правда... лукавеє лихо Все сумління моє не лиша. Часом в шалі болючім кидала Комусь в спину жорстокі слова. Не довірила і ревнувала.. Моя грішна, пуста голова! Я не янгол, це знаю напевне, І чимало утнула невтіх. Однак вірю: не все так плачевно, Бо не стану повторювать їх! Прошепочу: "Прости мене, Боже! Я загрузла в своїх помилках. Відтепер завжди тільки хороше Буду мати на серці й в думках!"
2020-10-26 12:56:50
0
0
Інші вірші поета
Зимовий етюд Бажання (у формі пісні) Цвіт любові Моська
Інші поети
Малой
@teddywinters
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12957
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2399