Любій матусі
Ангеліна Пилипенко
І знов візьму блокнот... І вже готова Слова любові вкотре написать Людині рідній... Їх напишу знову - Того, що усно вже не розказать. Просочені сторінки ці сльозами, Уривки пломеніючих тут фраз, А зараз я вірша пишу для мами, Бо мріяла, та ще не встигла написать. Товаришкам вірші я присвятила, Коханому, кумирам... Словом, всім. І лиш тепер - матусі рідній, милій, І всю любов я викладу у нім. Можливо, мама зовсім ще не знає, Що так вона для мене дорога... Іще не встигла я тих слів сказати, Що от-тепер виходять з-під пера. В моїм житті були падіння й злети, Та пережила я їх не сама: За успіхи мої мама раділа, А як була не так щось - помогла. Боялась я... Боятимусь й повіку, Тих чвар, довіру що вбивають нас. Надходить вже пора усе змінити, Ну що ж, а от тепера - саме час. Нема такої рідної людини... По цілім світі.. От нема - і край. Найкраща в мене мама! І єдина! Яку б ти іншу в світі не пізнай..
2018-11-23 17:08:26
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
так, дякую) певно, опечатка, старий добрий Т9 як завше за своє😅
Відповісти
2020-12-30 19:22:43
Подобається
Інші вірші поета
Дивний сон Сухі очі Моїй кімнаті Лілія
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2399
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16359