Моя принцесса

Vymy

Вівторок, 6 ранку, надворі ще ніч, Пройшов уже рік, хоч ліч, хоч не ліч. Ти зникла для мене, як зник смак життя, А час все летить, шкода, нема вороття. Надіюсь ти про мене думаєш, Або, принаймі, хоча б згадуєш, Бо я тобою досі дихаю Моєю кароокою принцессою. А пам'ятаєш як ти була кометою, Яка попала у Всесвіт й стала вічністю? Ти стала моїм всім: терпінням ніжністю, Моєю неймовірною планетою. Та ні, брешу, була ти космосом, Моїм спасінням, моєю таємницею Я був німим, ти стала голосом, Моєю найміцнішою фортецею. Ти була слухом, стала мені очі, Кохана, ти заміняла мені дні і ночі, Була моїм повітрям, порятунком Та зараз стала лише смутком. Для мене ти була і серце і душею От є життя і сметь, а ти була межею, Печаллю й щастям, миром і війною, Ненавистю, коханням, єдиною, одною. Ти була сонцем, що найбільше гріло, Мої бажанням, що здійснитися хотіло, Моєю безкінечністю, моїм дощем, Найбільшим забуттям від всіх проблем. Та все ж дороги наші розійшлися, І ми все викинули як сміття. У цей момент слова між нами не знайшлися. Я пам'ятаю поцілунок, очі в очі, далі забуття... Та час не повернути разом із надією. Потрібно вже змиритись, йти вперед, А десь в кутку душі, ти все ж лишилась мрією Такою золотистою й солодкою як мед. Боюсь що ти про мене вже не думаєш, Не думаєш...і навіть вже не згадуєш, А ж я тобою досі дихаю Моєю кароокою принцессою...

2019-02-15 23:08:51

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11396

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1874