Шепіт

Alice Fantomhife

Не надривайся через мене, Мені ж бо все одно хто ти. Ти, може, й звір, але у мене Нема ріднішого, як ти... І може ти смієшся з болю. Або не знаєш ти жалю, Прошу тебе, побудь зі мною Допоки я себе ловлю. Бо я ж терплю свій біль щоденний, Як ти мене колись навчив. Не знаю я, що він смертельний, Вже не одного погубив. Що він також, як звір, він дикий Мене зсередини він розриває. І тільки шепіт твій тихий, Мене до життя повертає.

2018-02-26 06:44:02

Інші вірші поета

Холодна пора Фантому Кров і сльози 1,2,3,4...

Інші поети

Андріана Стефанцова

@andriana25

Ilya Zelov

@illya_zelinskiy

Maya Fares

@May_a00

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12356

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3428