Незабутньому

Alice Fantomhife

Я хочу забути про час Проведений разом з тобою Ті ночі нарізно, які були у нас... Той сум і плач з зажурою гіркою... І ті обійми, ті слова, думки, Те тепле літо і плакучу осінь. І ніби помахом владичої руки, Щоб це усе із пам'яті знялося... І тихе небо, наш з тобою лаз, І чорні хмари, і дощі за шибами. І наш з тобою незабутній час, А ти хвалишся іншої обіймами...

2018-02-03 10:09:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Субстанція Ночі

Дуже гарно👍👍

Відповісти

2018-02-03 10:41:36

Подобається

Інші вірші поета

Безодня Чийсь кат Кров і сльози Місто, яке сниться

Інші поети

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Kary

@Driming_comes

ОЛЕНА Троянська

@Elastar

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11744

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2958