Коли нудно
Коли нудно, шукаю щось цікаве. Коли нудно, забуваю я про все. Коли нудно, хочу випити кави. Коли нудно, можливо змінити світ. Шукаю я чим зайнятись, Нічого не підходить мені. Страюсь розвіятись якось, На думку приходять лиш сни. Грати не хочу, Вбивати ні також. Лиш просто тихо шепочу, Який ненормальний світ. Нудно. Нудно в світі моїм. В голові бурно. Думок нескінченний порив. Хочеться щось зробити, По дому справ завал. Але нічого не можу робити. Нудно мені. Ось так. Я лиш вірші складаю, Єдине заняття моє. Пізніше трохи почитаю. Можу покращить настрій це? Полазю по Інтернету, Інфи пошукаю. Про котів. Треба лиш дожити до обіду, Щоб чимось зайнятись, крім віршів. Трохи помалюю, а як же? Це найкраща справа в світі. Що ж, пора прощатись. З виром віршів в голові. Думаю нудота відступить, Коли намалюю щось. Полечу в мрій край, відступить, Нудота, в вирі подій.
2023-01-28 15:11:07
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Андрій Лаврик
Розумію це почуття, яке описане у вірші. Творчої Вам наснаги!
Відповісти
2023-02-05 09:16:28
1
Тигриця
@Андрій Лаврик Щиро дякую ☺️
Відповісти
2023-02-05 09:16:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2438
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1785