Від Ромео…
Олександр Гусейнов
В цій історії біль, але справжнє кохання Про мене з тобою Шекспір написав Як зустрів свою смерть, була ти остання Остання, котру я до смерті кохав Дві веронські родини жили ворожбою Я із Мантенні, а ти Капулетті ЗАвжди готові до кровавого бою Дві скажені сім‘ї на цій бідній планеті Я тоді був ще бовдур, кохав Розалін В її серці лиш холод, душа кам‘яна І ніщо не розпалить холодний камін Але все так змінила подія одна… З друзями я пробрався на бал Наші лиця приховані масками Я тоді ще не знав, що зустрів ідеал А кохання увірвалось із ласками О, Джульєто, кохана, ти мій цілий світ! Лиш тобою живу, а без тебе загину Лиш з тобою я милий, мякий, ніжний кіт Так хочу тебе я зводити до млину… О, Джульєто, моє ти найбільше кохання Я домовивсь з Лоренцо, з хорошим ченцем Він погодивсь провести таємне вінчання Ти, Я і Кохання, утрьох під вінцем! Та родина твоя обірвала всі мрії Силоміць видає за графа Паріса Я від люті відваживсь на жорстокії дії Я убив конкурента, убив того біса! Все так склалось, як склалось, відомо фінал Ромео з Джульєтой пішли в інший світ Дві кохані душі у Раю йдуть на бал Де нема плину часу, де нема плину літ…
2022-12-19 14:04:42
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Галина Соколишин
Чудова поезія
Відповісти
2023-01-11 16:22:39
1
Олександр Гусейнов
@Галина Соколишин Дякую)
Відповісти
2023-02-16 12:10:54
Подобається
Інші вірші поета
Сергій, залежний ігроман Присвячується Найкращому 5 хвилин Той, кого страшить любов
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1184
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394