Світ змінився, ми змінились
Олександр Гусейнов
Світ змінився, ми змінились Кажуть, люди вже не ті Любить за душу всі розвчились І краще жить на самоті Дівчата хочуть тільки "мані" Люблять розкіш та айфони Любов незнана таким пані Без почуттів шлях до корони Слідкують гарно за собою На фітнес ходять зад качати Перемагають в кожнім бою Уміють же себе продати А хлопцям статним теж не треба Почуття ті, та любов Дівку видну, щоб як треба Щоб мужикам ганяла кров! Щоб вийшов в люди з файной леді А всі заздрять тій красі Не має пісні на касеті Вони є різні і такі чужі... Про принців мріяли дівчата А про принцес кожен юнак В приданне царство й купу злата Завжди було у нас все так! Завжди існують різні люди Хтось кохає, а хтось ні Однім - душа, а іншим - груди Так проживають свої дні Дам тобі одну пораду Щоб своє собі знайти Аби коханню дати раду Навчись людей читати ти
2020-07-20 10:59:54
8
0
Інші вірші поета
Малий Сашко десь безвісти пропав... Сонце хмарами покрилось Я стою перед... Ефект Хамелеона
Інші поети
Linxi Sile
@linxisl
Asker Nerys
@Asker_Nerys
B I
@boredintrovert
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12021
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3854