Я стою перед...

Олександр Гусейнов

Я стою десь в пітьмі перед очима смерті Кістлява стара простяга мені руку Дивлюсь на пальці гнилі і обдерті Мені не зпинити, цю, бісову суку! Я повертаюсь назад на 10 хвилин Я сиджу за столом із коханой людиной І в чому ж причина? Та є купа причин А я так зголоднів, давлюся вже слиной Її погляд таємний і в ньому загАдка Розгадати не хочу, не маю бажання У нас є вино, до вина шоколадка Ми без почуттів вдаємо кохання Я рОблю ковток, за ним роблю ще На обличчі їі з‘являється сміх Мені щось недобре, все тіло пече Я повільно вмираю, вона взяла гріх Я стою десь в пітьмі перед очима смерті Я багато грішив і настала розплата Мене руки чіпають гнилі і обдерті Для мене у Пеклі звільнилась палата

2023-02-16 13:08:42

Інші вірші поета

Хмарно, дощ, на дворі злива... О, Анжеліко... Світ змінився, ми змінились 5 років

Інші поети

Сергій

@sushko18

Марія Міль

@mood_mare_

Юрий Voituk

@yura2016_voituk

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

17049

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5670