Ти одна сидиш сумуєш...

Олександр Гусейнов

Ти одна сидиш сумуєш На самоті в своїй кімнаті Плачем тишу всю руйнуєш Калюжа сліз на ламінаті... І в чом проблема? - Та проста Юнацьке нерозділене кохання Для тебе він один із ста А ти для нього, лиш остання Щотижня з новою гуляє Він молодий ще для стосунків А твоє серце все чекає Палких від нього поцілунків Та ти не з тих, хто входить в його смак Для нього ти, як неведимка Ти хоч одне, та все не так Вибір твій - то є помилка Час пролетів, скінчилась школа Ти виросла і ти змінилась Він помітив. Ходить все довкола І ніби мрія вже здійснилась... Та юність там, вже за спиною Ти дивишся на світ інакше Любов пронеслась над рікою А на душі тепер все мякше Твій смак змінився в кращий бік Ти навчилась в людях розбиратись В душі лиш радість, а біль втік Настав вже час з ним розпрощатись... Таке життя. Отак у всіх буває Спочатку любим ми не тих Та час летить, та час спливає І вже інакше ставимось до всих Кого не бачили - вже бачим Хтось був хорошим, зараз - ні Ми юності, мабуть, пробачим За те, що були не такі.

2019-07-28 17:51:18

24

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Олександр Гусейнов

Велике дякую. Мені дуже приємно:)

Відповісти

2019-07-28 19:01:58

Подобається

Ірина Ko

Як завжди - чудово)))

Відповісти

2019-07-28 19:11:33

2

Олександр Гусейнов

@Ірина Ko Спасибі))

Відповісти

2019-07-28 19:12:49

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

45

9

2379

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

52

9

1917