Ти одна сидиш сумуєш...
Олександр Гусейнов
Ти одна сидиш сумуєш На самоті в своїй кімнаті Плачем тишу всю руйнуєш Калюжа сліз на ламінаті... І в чом проблема? - Та проста Юнацьке нерозділене кохання Для тебе він один із ста А ти для нього, лиш остання Щотижня з новою гуляє Він молодий ще для стосунків А твоє серце все чекає Палких від нього поцілунків Та ти не з тих, хто входить в його смак Для нього ти, як неведимка Ти хоч одне, та все не так Вибір твій - то є помилка Час пролетів, скінчилась школа Ти виросла і ти змінилась Він помітив. Ходить все довкола І ніби мрія вже здійснилась... Та юність там, вже за спиною Ти дивишся на світ інакше Любов пронеслась над рікою А на душі тепер все мякше Твій смак змінився в кращий бік Ти навчилась в людях розбиратись В душі лиш радість, а біль втік Настав вже час з ним розпрощатись... Таке життя. Отак у всіх буває Спочатку любим ми не тих Та час летить, та час спливає І вже інакше ставимось до всих Кого не бачили - вже бачим Хтось був хорошим, зараз - ні Ми юності, мабуть, пробачим За те, що були не такі.
2019-07-28 17:51:18
23
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олександр Гусейнов
Велике дякую. Мені дуже приємно:)
Відповісти
2019-07-28 19:01:58
Подобається
Ірина Ko
Як завжди - чудово)))
Відповісти
2019-07-28 19:11:33
2
Олександр Гусейнов
@Ірина Ko Спасибі))
Відповісти
2019-07-28 19:12:49
1
Інші вірші поета
Олесь, проблемний був мужик... Мрія письменника Третій лишній Моє життя несолодке...
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12170
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16555