ВЕДМЕДИК
Таке рідко буває, в це мало хто вірить Що дружба існує між різною статтю Хтось за, а хтось проти - думки море пінять Та хлопець Андрій зустрів дівчину Катю І справді дружили, про любов нема й мови Відкривали секрети, берегли таємниці Вся ніч в переписках - комп'ютерні сови Про різні проблеми та різні дрібниці Найкращими друзями вони стали з роками Допомагали у всьому, давали поради Обмінювались просто своїми думками Свою руку в біді могли завжди подати Якось прийшов Андрій в гості до Каті День Народження в неї, щасливе дівча М'який подарунок він вручив їй на святі Ця іграшка гарна стала їй дорога Гарненький ведмедик - від душі подарунок М'який та пухнастий, іграшковий малий Від горя і смутку він твій друг-порятунок Всім іншим - звичайний, та тобі-непростий Були в них кохані, мали кілька стосунків Та ніхто з тих людей дружбу їх не любив Ревнощі завжди, хоч тут без поцілунків Та Амур міцной дружби так й не зломив Дружба для них важніш ніж кохання Отак от буває, на світі в людей Не завжди все гарно, були й сперечання Та швидко зникали мов тінь між дверей Вечір осінній.Вона сидить вдома Чекає на нього, щоб подивитись кіно На душі неспокійно, якась біль незнайома Ніч вже на дворі та все немає його В одну мить все змінилось, коли їй сказали Андрія немає на цій більше землі Його збив водій в нетверезому стані Коли йшов до неї по вечірній пітьмі Гарненький ведмедик - від душі подарунок М'який та пухнастий, іграшковий малий Від горя і смутку він твій друг-порятунок Всім іншим - звичайний,та тобі-непростий Смуток на серці, провела свого друга З сльозами на ліжку закрившись в кімнаті Міцно прижавши до грудей Віні Пуха Подарунок Андрія, котрий вручив їй на святі Життя не життя, без нього все так незвично Немає таких кому б душу відкрити Час мимо Каті проліта істерично Душа вже не може щодня сліз стільки лити 12 годин і ніч за вікном Бідолашній не спиться в такий пізній час Зненацька ведмедик повернувся бочком Глянув на неї і моргнув пару раз -Привіт. Не лякайся. Це я - твій Андрій Не зміг залишити я тебе без опіки Залишусь з тобою. Ведмедик, я ,твій Ти вже не сама.Наша дружба навіки...
2019-01-04 19:53:23
12
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8913
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1122