Злива
Відьма
Я бачу зливу. Я бачу сильний вітер. Я бачу сніг. Я бачу темний іній. Я бачу. Бачу зараз це в тобі. Тримайся міцно, Цей світ тебе скалічив. Тримайся, Вже нікуди ідти. Ти плачеш. Я бачу твої сльози. Плач. Залишилась лиш мить. Чекаєш. На що тепер чекаєш? Камінням землю не розбить. Хвилююсь. Та хвилювання твоє відчуваю. Під склом вантаж несеш важкий. Забудь. Я яму тут собі копаю. Закінчилась недовга мить. Ти пам'ятай. Я не забуду точно. І сльози ці старі залиш. Цей спокій дався кров' ю й потом. І нікому тепер спочить.
2023-01-15 21:58:40
9
0
Інші вірші поета
Думки, знаєш Легенький вітер Пуста сцена Діє
Інші поети
D. K.V.
@d_kv
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2079
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11544