Злива
Я бачу зливу. Я бачу сильний вітер. Я бачу сніг. Я бачу темний іній. Я бачу. Бачу зараз це в тобі. Тримайся міцно, Цей світ тебе скалічив. Тримайся, Вже нікуди ідти. Ти плачеш. Я бачу твої сльози. Плач. Залишилась лиш мить. Чекаєш. На що тепер чекаєш? Камінням землю не розбить. Хвилююсь. Та хвилювання твоє відчуваю. Під склом вантаж несеш важкий. Забудь. Я яму тут собі копаю. Закінчилась недовга мить. Ти пам'ятай. Я не забуду точно. І сльози ці старі залиш. Цей спокій дався кров' ю й потом. І нікому тепер спочить.
2023-01-15 21:58:40
9
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1491
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011