БЕРІЗКА
В селi при дорозi берiзка зростала,
Любив її дуже маленький Петрусь,
Iдеш бiля двору, як часто бувало,
Сидить бiля неї-зiгнувсь.
Зима промайнула, весна вже настала
I сонце по лiтньому вже пригрiва.
Берiзка розпушилась, гарною стала,
Голiвкою людям привiтно кива.
Пiднявсь якось вранцi Петрусь, нумо з хати!
Пiдбiг до берiзки, її обiйняв
Хотiв обiгрiти, хотiв приласкати
I раптом тонесеньку гiлку зламав.
I капелька чиста iз ранки злетiла
Об землю розбилась, злякався Петрусь:
"Пробач менi сестро, берiзонько мила,
Не плач, постривай, я за мить повернусь!"
Прибiг вiн до мами в очах зi сльозами"
"Берiзку я ранив i плаче вона!"
"Не бiйся синочку-всмiхнулася мама-
То плаче вiд щастя берiзка-Весна!!!"
2019-06-16 15:16:50
2
0