Безнадійний романтик
Ярина Залужна
Я той самий безнадійний романтик, що постійно хоче добра. Я той самий безнадійний романтик, якому постійно потрібна увага. Я той самий безнадійний романтик, який втріскався по самі вуха. Я не вмію римувати, але вмію писати. Я не вмію подати свою думку, але хочу показати свої почуття. Я не вмію мовчати, але деколи варто. Навіть зараз пишу ці рядки і картаю себе, що пишу. Навіть зараз пишу ці рядки і думаю "чому?". Навіть зараз пишу ці рядки і вважаю, що ніколи їх сама не скажу. Я просто хочу знати, що тобі це потрібно. Я просто хочу знати, що тебе тішить моє "привіт". Я просто хочу знати, що в твоїй голові. Ти скажеш "дурня" і лиш посмієшся. Ти скажеш "занесло" і я лиш кивну. Ти скажеш "не бійся", а я промовчу.
2023-03-06 07:01:20
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👏🔥 (Цей вірш трохи нагадує мене) Ці рядки мене причарувати 😍
Відповісти
2023-03-06 08:03:45
Подобається
Ярина Залужна
@Сандра Мей думаю цей вірш багато кому нагадає самого себе. Дуже приємно ❤️❤️❤️
Відповісти
2023-03-06 08:04:46
1
Інші вірші поета
Ти лежиш горілиць... Нескінченний пазл Годинник Наше шаленство
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Truth13
@Truth13
Thomas Agud
@thomasagud
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16792
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12173