ИКМУД2ІНСИВАНЕН0ІКЬНЕСЕНДІР1ЇОМ5

xayverx

Вступ: „Ой ходить сон коло вікон, А дрімота — коло плота. Питається сон дрімоти: — А де будем ночувати? — Де хатонька теплесенька, Де дитина малесенька,— Там ми будем ночувати, Дитиночку колихати.” ____________________________________ Геометрична фігура − чорний квадрат, вичавлює з себе всю колористику слів Нафаршированих битим склом і сіллю порад, моїх ріднесеньких голосів. Кожна ніжка багатоніжки встромлює у мозок ніж ніжно-різко різко-ніжно ніжно-різко і я занурився у ліжко. Тиша, тихо-тихенько, тихесенько-тихо Подохла, померла, програла, пітьму пізнала, Змінилась, заграла, зашелестіла, зареготала істерично, і закричала пронизливим гулом тисячоголосих облич, пожираючих нутрощі дулом зубатим тисячоікластих рушниць. Копії "крику" в'ються як плющ, переплітаються ,змішують барви тональностей В спільну картину, мелодію, пульс, свердлячи чорний квадрат до костей. ВОНИ ГОВОРЯТЬ ТАК ГОЛОСНО: -я не хочу їх чути, НЕ ХОЧУ НЕ ХОЧУ НЕ ХОЧУ Діти, вихаркані з лона Мати, Кричать мальовничіше Едварда Мунка. Ціль вереску − проникати Під шкіру моєї кімнати.

2019-05-18 14:03:23

Інші вірші поета

Переродження Я ненавиджу прощатись finita la comedia А

Інші поети

Lucian J. Sources

@lucianj_sources

Carla Gaona

@KuroShiro

лєра без нього обійдемся

@lrek

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5604

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4391