А

xayverx

(18+)
Ліпив він з них скульптури його звали-архітектор І статуї були під владою отця для нас він є антитезою творця з очей його мистецтва стікав коректор а ми...ми точно не мистецтво ми юне покоління ми стоїмо в багнюці по коліна але в сердцях у нас вогонь горить і ми так хочемо відчути цю прекрасну мить коли настане день безчинства й самосуду ми спалимо цю йобану паскуду наш хаос буде розповзатись це капілярне явище ми маргінали ми блядьске сміттєзвалище ми покоління юних анархістів в очах у нас злість , швидкість і агресія для нас важлива справжня й пристрасна поезія адже поет і анархіст це є синонім а архітектор і творець це є антонім

2018-07-16 14:03:22

Інші вірші поета

Вона керує мною Я ненавиджу прощатись Переродження ИКМУД2ІНСИВАНЕН0ІКЬНЕСЕНДІР1ЇОМ5

Інші поети

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Noor Jahan

@noon_the_force

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5825

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2982