Эпитафия
Хочу, чтобы на моей надгробной плите (неважно, какими буквами) написано было: «Простите... смерть моя — ничто, в сравнении с вашими муками. Если я вас когда-то обидел, зла прошу не таить, как знать, не тогда ль я увидел, как нелегко мне выпадет жить. Других винить не стану, что так рано пришлося здесь лечь: теперь мне легко — теперь уж не встану, и не жаль, что жизнь не сумел я сберечь. А ты, прохожий, не бойся, эти места не так уж страшны — вон, вижу, куст сирени розросся и песенки птичек слышны...» Я знаю, живые сюда ходят не часто: могил ряды не влекут, — но уж если придя в это скорбное место, постой, не спеши, мирские дела подождут... На скамейку, прохожий, присядь, отдохни, ведь мы здесь все дома, а ты — в пути.
2024-06-29 05:36:23
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6015
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17094