Мы сказали

Володимир Брама

Мы сказали друг-другу: «Прости, не грусти, на долгом Пути ты найдешь своё счастье…» Прости!.. я эти слова сказал, не подумав… Как теперь развязать мне узел тугой, неземной, узел тоски и печали? Как встретиться снова с тобой?! Иль в начале нам предназначено было судьбой одноимёнными стать полюсами? Так откуда ж такое влечение, сплетение страсти и чувств?.. Нарушен закон тяготенья — ему вопреки я лечу… Прости, это всего лишь виденье: на земле я прочно стою, — а ты — мое сновиденье… Но, может быть, тебя я когда-то найду. Впрочем, и сам я не знаю, но верю, надеюсь и жду. ________________________________________

2024-06-09 11:30:31

Інші вірші поета

Какой уж раз В.С Высоцкому Космическая палитра Медитация

Інші поети

Hayami-chan

@Zakuro_chan

Josephine schultz

@josephine_schultz

Angel Angel

@arayhel

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

17392

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12637