Я зливою
Я зливою попід хмарами поринаю на дно криниці. Аби не плакать, я сміюся, і мені, неначе, й справді весело. Після смерті у роті холонуть слова і гинуть в повіках зіниці, А тіні боронять душу в останній священній месі. Забуваються геть на мокрім асфальті нігті попутника, Я забуду і лезо, й принизливу вранішню кривду. Волосся у снастях, а плоть то русалоччин мотлох. Я не тіло, я морок, суцільна вціліла огида. 12.10.22
2022-12-17 13:08:13
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5031
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
5079