це ми
Ми діти в зіпсованих вінстоном кедах квіткових. Як кара небесна дорослість стискає плечі. До біса, не хочу стирчати весь день удома, Спливати потоками крові і прати до півночі речі. Не хочу занурити пасма в облуду і кривду, Не хочу лукавих обіймів, сторонніх рук. Бажаю лише в зоопарку пестити левів, Вважати, що тато назавжди мій ліпший друг. Ти вітаєш усіх, хто не любий, лагідним поглядом. Ти звикаєш до сивості неба і спирту у подиху ввечері. Лиш незвично прийняти усі ці дитячі спогади І дозволити болеві хусткою вкутати плечі. 06.09.22
2022-12-17 13:04:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8370
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12477