Оливия
Привет, мамуль, я снова дома, Слышишь? Как тихо ключ коснулся нашей дверцы. Крадусь до комнаты и чувствую: ты дышишь, И счастье наполняет мое сердце. Что нового сегодня? Три пятёрки! По русскому, искусствам и природе. Но, знаешь ли, бывают в школе терки, Сегодня слабый схлопотал по морде. Ты за меня не бойся, я расту, Хватаюсь ручками за жизнь я понемногу, Из серой пресностью запрятанных текстур Стараюсь я создать свою дорогу. Вчера домой зашли твои приятели, Ты заперла меня в клад;вой снова, А тот брюнет с фингалом так внимателен, Нашёл меня, назвался папкой новым. Ну ладно. Дело мне какое до романов Чужих, написанных умелыми руками, Или твоих коротких, негуманных, Порой жестоких и кровавых временами. Ты не шипи и не зови меня по имени. Ну что за глупость — как меня зовут. По паспорту я Оля, так терпимее, А ты представила: — Оливия, наш шут! Я снова выметаю праздник, мама, На ветвях веника остатки кутежа, А среди мусора, моих эмоций, шрамов Твоя любовь — частичка миража. Ты спишь. Я запираю своё детство, Все страхи разом в темной кладовой. А боль и глупость мне уж по наследству Свалились грузом, смертной тяготой. Приказано людьми любить тебя, Забыть, что это чувство отвратительно. Стоять смиренно, голову склонив, Молиться за здоровье, за родителей. Ключ от дверей оставлю у соседки, Прости меня за грубости. Держусь. «Цветочек аленький, как выросла ты, детка!» Его сорвали. Больше не вернусь. Сегодня выпал первый чистый снег, Я провалила жизненный урок. Брожу проспектами, над ухом детский смех, А я мечтаю отпустить курок. Ты за меня не бойся, я расту, Хватаясь ручками отчаянно за жизнь, И, разряжая плачем пустоту, Стараюсь к миру проще отнестись…
2022-12-17 12:48:33
0
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
958
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8644