Мне только 20
"Мне только 20, я еще расту" - говорил он, а через год его не стало. *написано под впечатлением от интервью, в котором Густав строил какие-то планы и примерял на себя роль человека с будущим. он умер в возрасте 21-го года в ноябре 2017* Мне только 20, я еще расту, Хватаясь ручками отчаянно за жизнь, И, разряжая плачем пустоту, Стараюсь к миру проще отнестись. Мне только 20, много лет назад Все эти люди, будь они неладны, Считали, что я был бы очень рад Услышать речи нелюбезны и прохладны. Тем временем я подрастал и видел, Как люди, что шептались за спиной Мне очень рады стали, очевидно, И становились за меня горой. Мама мне тихо каждый вечер пела И, говоря по правде, не спроста Мое доверие к реальности истлело, В душе осталась только пустота. Разочарован я, живу 13 лет, За это время слышал я немало, Не только песни, проливающие свет, А и слова, что душу красят алым. А жизнь ребенка потрепала сильно, «Жестокие слова — не приговор» Я так считал и был слегка наивным, Пока мешал белеющий раствор. Вокруг меня кишели паразиты, Куда ни глянь — везде я был не прав, Они считали: я уже убитый, А я на деле жизнь свою писал. Нам только 20, а ее глаза, Ее душа и тело, голос даже Твердит мне смело: Надо рассказать, Ты многим грустным, может, путь укажешь! Я говорил о боли на весь мир, Я не страдал, не был неблагодарным, Я просто пел и в вечер уходил, Стараясь быть с судьбою солидарным. Мне только 20, я еще птенец, Так говорила мама до конца. Я часто слышал стороной: «Глупец! Гляди, да он же поведением в отца!» Мне снова 20, я не повзрослел, В душе все так же задаю вопрос: «Когда же мир настолько помрачнел? Когда успел? А я и не подрос.» Мне только 20, я еще расту, Но сны мне вовсе перестали сниться, Я разряжаю плачем пустоту И чаще в вечность жажду опуститься… 2018
2022-12-17 12:44:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1218
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5680