Директор по подвязке облаков
Он лично со мной не беседовал, нам было совестно. Лишь бродил в переулках призраком каждой дождливой ночью. Он гражданин этой знобкой паршивой планеты — директор по подвязке облаков, если быть точным. От трещин зрачков до заноз на мизинцах и шрамов Он щадит свою розу и мостит каменный остров. Он — гражданин опустевшей холодной державы, В упадке повисший над полом и некой пропастью. И однажды синхронно мы вскинем ресницы в закат. И может внутри что-то дрогнет, как дергались руки директора В попытках стянуть поуже петельки пропащего плана, Дабы достичь леденящего душу эффекта.
17.12.2022
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3970
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4329