Вечір перед від'їздом
Марина гнівно глянула на їхню фотографію,і відкинула її до стіни.
По усміхненим обличчям подруг
пройшлися тріщини.
—Ненавиджу тебе,–процідила крізь зуби дівчина.
Одягнула теплу чорну куртку та такі ж уґі і зникла за дверима своєї
кімнати.
Дівчина оминула кілька під'їздів
і опинилася на їхньому місці,де
вже повільно гойдалась Катя.
—Привіт.
Промовчала.
—Я знаю ти на мене ображена.Але
я чесно не хотіла.
—Розбити вікно в учительській і
спалити два журнала?Це був
твій план,–з сарказмом заговорила вона.
—Марин.Не треба так.Я лише хотіла забрати телефон.Так перекинула кілька
пляшечок із речовинами,що потім
загорілися;так викинула прив'язаний стілець,який влетів у
вікно вчительського кабінету.
Але це все було випадково.
—Твоя дурість привела до того.
Ти ніколи не могла всидіти на місці.І мене в свої ідейки втягувала,через що я мала проблеми.
—Знаєш що,я тебе не змушувала.
Ти добровільно погоджувалася,–
відрізала вона.
Дорогою додому Катя ледь
стримувала сльози.Дівчина розуміла,що була не права,але
не очікувала від Марини таких
слів,адже все що вони робили
було за згодою обох сторін,
а зараз вона все перекинула на неї.
В іншої сльози текли не з гіршою
кількістю.В першу чергу,що так накинулася на свою найкращу
подругу,коли й сама винна.
Останні дні були важкими для
її душевного стану.І все через
сварку із своїм хлопцем,тепер вже
колишнім.Роман кинув її по переписці,коли вона намагалася
з'ясувати,що між ним і його сусідкою.Дівчина стримувала себе
і плакала тільки в ночі.І це покарання ще більше її засмутила,
бо завтра відбудеться зустріч із своїм другим колишнім.
По усміхненим обличчям подруг
пройшлися тріщини.
—Ненавиджу тебе,–процідила крізь зуби дівчина.
Одягнула теплу чорну куртку та такі ж уґі і зникла за дверима своєї
кімнати.
Дівчина оминула кілька під'їздів
і опинилася на їхньому місці,де
вже повільно гойдалась Катя.
—Привіт.
Промовчала.
—Я знаю ти на мене ображена.Але
я чесно не хотіла.
—Розбити вікно в учительській і
спалити два журнала?Це був
твій план,–з сарказмом заговорила вона.
—Марин.Не треба так.Я лише хотіла забрати телефон.Так перекинула кілька
пляшечок із речовинами,що потім
загорілися;так викинула прив'язаний стілець,який влетів у
вікно вчительського кабінету.
Але це все було випадково.
—Твоя дурість привела до того.
Ти ніколи не могла всидіти на місці.І мене в свої ідейки втягувала,через що я мала проблеми.
—Знаєш що,я тебе не змушувала.
Ти добровільно погоджувалася,–
відрізала вона.
Дорогою додому Катя ледь
стримувала сльози.Дівчина розуміла,що була не права,але
не очікувала від Марини таких
слів,адже все що вони робили
було за згодою обох сторін,
а зараз вона все перекинула на неї.
В іншої сльози текли не з гіршою
кількістю.В першу чергу,що так накинулася на свою найкращу
подругу,коли й сама винна.
Останні дні були важкими для
її душевного стану.І все через
сварку із своїм хлопцем,тепер вже
колишнім.Роман кинув її по переписці,коли вона намагалася
з'ясувати,що між ним і його сусідкою.Дівчина стримувала себе
і плакала тільки в ночі.І це покарання ще більше її засмутила,
бо завтра відбудеться зустріч із своїм другим колишнім.
Коментарі