Всюди падав сніг.Діти дивилася
у вікна і милувалися погодою.
Потім кожен почав хвалитися
своїми подарунками.Але одна
дівчинка осторонь стояла від
своїх однокласників.Вона зацікавлено дивилась на них,но,
коли хтось зиркав на неї,відвертала очі.
  За цим спостерігала Катя.І тут
прилинули спогади про дитинство.
В тій дівчинці вона бачила себе
Себе самотньою,мовчазною і
малослівною;час,коли ти навіть
не відійшла від зграї,а,коли взагалі
не була в ній.Якби не Марина,то вона б і досі такою
була.І за це вдячна цій милій
брюнетці.
   Дівчина глянула на подругу,яка
читала дитячу книгу про колобка
і усміхнулась.
—Оленко,–підійшла до тієї дівчинки.–чому ти тут,а не із
однокласниками?
  Та глянула на неї наївними і сумними очима кольору неба.
—Мені Святий Миколай нічого
не приніс.Я немаєю чим похвалитися.
—А порадіти за своїх однокласників?
—Порадіти?
—Якщо тобі він тобі нічого не приніс,це не означає,що ти маєш стояти осторонь.Вони кілька разів
дивилися на тебе,думаючи чому ти
тут,а не із ними.
—Справді?Тоді я піду,–дівчинка
побігла до однокласників.
—Оленко,а що тобі приніс Святий
Миколай?–спитала одна із них.
—Нічого.
—Нічого?Тоді давай я поділюсь із
тобою своїм.Мені він приніс багато
цукерок,–однокланиця простягнула цукерку їй,та усміхнулась і взяла.
—Дякую.
—Гарно з твого боку,–похвалила
Марина Володимирівна.–За хвилину почнеться урок,то ж
прибиріть в класі.Учні поспішили
виконувати прохання вчителя.
  Катя зайшла до ігрової кімнати.
Марина  сиділа там же,але замість книги  розглядала кубик-рубрика.
—Ти така хороша,–в'їдливо мовила та.
—Якщо можна комусь допомогти,
чому б ні.
—І відколи тобі є справа до інших?
—Вона завжди були,але ти мабуть
не бачила цього.
—Ти теж багато чого не бачиш?
—Наприклад те,що відбиваєш
у подруги хлопця?
—Мені твій Дмитро не потрібен.
—То чого тримала його руку?
—Коли?
—Коли він приносив записку від
бабусі?
—Він просто так виявив підтримку, бо від тебе її не дочекаєшся.
—Як і від тебе.
  Дівчата палили одне одну поглядами.Врешті Марина вийшла
із кімнати.
  Спочатку Катю охоплювало
обурення і злість,а потім докори
сумління.Навіщо вона взагалі
це сказала?Накрутила собі в голові
всякого,а тепер відігрується на
ній.А Марина?Що на неї найшло?!
Кидає обвинуваченнями,що не мають і крихітну правду.Невірить
у неї.Дівчина тихо заплакала.
  А,тим часом,надворі між вчителем першокласників і темноволосою тривала розмова.
—Що сталося?
—Посварилися.
—Через що?
—Вона мене звинуватила в тому,
що я клею її хлопця,хоча він
і не її.
—А тобі він подобається?
—Та ні.Тоді він просто мене
підтримав,а вона все не так
зрозуміла.
—І ти їй про це сказала?
—Так.
—Але ви не помирилися.Отже
є ще щось...
—Я їй сказала,що від неї підтримки
не дочекаєшся,–винно зітхнула
дівчина.
—Це правда?
—Ні.Все так заплутано.
—Дам тобі пораду.Нероби того
про що потім будеш шкодувати.
—Ви праві.Дарма я накинулась
на неї.
  Марина повернулась до кімнати.
Подруга витерла рукою сльози і
шморгнула носом.
—Ти вибач мене.
—Спочатку робиш,а потім думаєш?
—Я знаю,що вчинила не правильно.Просто в мене зараз
важкий час...
—Це не виправдовує тебе.
—Згодна.
—Постарайся стримувати свої
емоції,коли вони можуть зробити
комусь боляче.І розкажи,що в тебе.
На те я подруга,щоб бути поряд
в скрутну хвилину.
  Ті сіли на коврик.
—Вже довгий час мене мучить
бажання знову зустрічатися із
Василем.Він мені дуже подобається.Але я не можу
прийти до нього і це сказати.
Я знаю,що Василь не пробачить
мене,скільки я б не клялася у коханні і не вибачалася.
Та я і собі не можу пробачити.
—Марин.Кожен робить помилки,
але не кожен знаходить сили
йти далі.От ти зараз стоїш на
місці і звинувачуєш себе,коли
можеш піти до нього вибачитися,
і якщо вже він тобі так подобається,то признатися йому.
Я впевнена він відчуває до тебе
теж саме,але ще злиться на тебе,
бо думає,що тобі на нього наплювати,адже ти мовчиш
і він не відає правди.
—Дякую тобі.
  Дівчата усміхнулися одне одній,
а потім обійнялися.Дружба найпрекрасніше,що у світі є.
—До речі,щодо подарунку.
Насправді він був тобі.
—З чого ти таке подумала?
—Hello Kitty – надаєш перевагу ти.
—От вона,–дівчина дістала із
карману чорних спортивних
штанів браслет із Hello Kitty.
Такому подарунку Катя дуже
зраділа і вже знала від кого вона.
Крім Марина про це знав Дмитро.
Надягнувши подарунок на своє
зап'ястя,дівчина почала думати
над подарунком у відповідь хлопцю.І за кілька хвилин вона
вже знала,що подарить.