Хотів би я назад все повернути
Хотів би я назад все повернути, Й відмовитись від того, що було. І не важливо, як там мені добре, А те, що біль від цього вже давно. Та як не намагався це забути, Що в Бога всі ці роки я молив. Та щастя - мить - чекаємо на неї, Але, нажаль, не в змозі оцінить. В житті ми гості, раз лише живемо, Та робимо багато помилок. За всі страждання наші щодобові, Життя нам компенсує біль і зло. Так складно у своїх руках тримати, Те щастя, що було в житті лиш мить. А потім на нічого проміняти, І помилок накоївши підти. За ради чого в світі ми живемо? Та ради кого все це навкруги? Кохати, за для того, щоби жити, А жити, ради того, щоб любить. Чому ввісні до мене ти приходиш? Та не ідеш з моєї голови? За мною мов за зрадником слідкуєш, Я знаю, ти кохаєш ще мене. Тепер я знаю, що таке буває, Коли без тебе день іде за днем. Чому в житті моєму не згасає, Любов твоя і взагалі все це?
2021-08-08 00:35:08
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10392
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2699