Серця заржавіли
Вікторія Яковчук
Нехай називають кохання забавами, І доводять, що воно аж ніяк не вічне, Їхні серця давно вже заржавіли, Та й ми - явище доволі незвичне. Нехай інші шукають щастя в замках, В каменях, золоті й шовках; Ми ж маємо фотографії в рамках І піццу на вечірніх парковках.
2021-03-20 08:47:43
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Яковчук
підтримую)
Відповісти
2021-03-20 09:08:54
Подобається
Кохана
Кохання вічне: воно завжди трансформується, приймає різні форми Спочатку це закоханість, далі прив'язаність та звичка, потім порідненість
Відповісти
2021-03-20 22:34:23
Подобається
Інші вірші поета
Забери мене Сьома секунда Коли До біса гаманці
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4496
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4615