The little girl
Lost in the trip Found myself in the woods Where noone were to be seen Except for long trees, barks and green bush Walked, ran, screamed and cried Weary, hungry, tired and exhausted Darkness prevailed, fear arosed Howls echoed, cricket stridulated Suddenly there was a light, a light of hope; I would say A little girl walked by, wore a smile of innocence and joy She said she knew the way outside Surprised, astonished I followed her by She wore a long coat and had a lantern in her hand Her hair in braids seems as perfect as it could ever stand She suddenly stopped and pointed ahead To the path filled with meadows which fade And without uttering a single word I walked slowly ahead of curve Soon I reach my site Where all the tents and boundaries bind Adrenaline rushed after; And when I turned back to the forest; all i see is darkness... There was no sign of life Only mooonlight reflecting from the river closeby All I hope is that good soul Stays safe and sound in the heavenly world.
2020-05-08 07:03:06
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
JENOVA JACKSON CHASE
@Vidya Singh welcome.
Відповісти
2020-05-08 17:34:24
2
Vinay Deshlahare
Sooo, good
Відповісти
2020-05-09 06:50:38
1
Vidya Singh
Відповісти
2020-05-09 12:01:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6502
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11131