The little girl
Lost in the trip Found myself in the woods Where noone were to be seen Except for long trees, barks and green bush Walked, ran, screamed and cried Weary, hungry, tired and exhausted Darkness prevailed, fear arosed Howls echoed, cricket stridulated Suddenly there was a light, a light of hope; I would say A little girl walked by, wore a smile of innocence and joy She said she knew the way outside Surprised, astonished I followed her by She wore a long coat and had a lantern in her hand Her hair in braids seems as perfect as it could ever stand She suddenly stopped and pointed ahead To the path filled with meadows which fade And without uttering a single word I walked slowly ahead of curve Soon I reach my site Where all the tents and boundaries bind Adrenaline rushed after; And when I turned back to the forest; all i see is darkness... There was no sign of life Only mooonlight reflecting from the river closeby All I hope is that good soul Stays safe and sound in the heavenly world.
2020-05-08 07:03:06
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
JENOVA JACKSON CHASE
@Vidya Singh welcome.
Відповісти
2020-05-08 17:34:24
2
Vinay Deshlahare
Sooo, good
Відповісти
2020-05-09 06:50:38
1
Vidya Singh
Відповісти
2020-05-09 12:01:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4763
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9098