У квітах
Я у полі сиджу, у квітах, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Підіймаюся далі йти. Я маленьке твоє дівчисько, У волоссі медовий слід, Я з тобою душею близько, Я частинка твоя, твій цвіт! Я не знаю який ти, татку, Як ти пахнеш, говориш як? І який ти встаєш ізранку? Ти для мене далекий птах. Ти герой у примарній казці, Ти не рідний, не кращий друг, Ти не бачив мене у щасті, Ти забутий, далекий дух. Скільки дядьок було в тім полі, Де сиділа дитиной я, І де плакала мама в горі, Де самотня літала душа. Не караю тебе, не кличу, І не плачу ночами я, Я у інших любов позичу, Вже доросла дочка твоя. Я у поле іду, у квіти, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Тільки холодно, татку, йти...
16.07.2019
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Чудовий вірш✨
Відповісти
17.07.2019, 12:07
2
Ольга
До сліз, браво 👍
Відповісти
21.10.2019, 19:05
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5600
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12392