Твоя адреса

Вер Веріґо

Якби я знала твою адресу... Я прийшла б до тебе вночі І відкрила б двері, не маючи ключа. Ти спитаєш: "Як?", - серцем. Якби я знала твою адресу, Я провела б увесь день біля твого дому, Чекала б, як Хатіко на тебе, А коли б ти вийшов - відвернулася б, тобі не можна мене бачити. Якби я знала твою адресу... Я надсилала б кожного дня квіти тобі Навіть якби не мала грошей, Навіть якби була найбіднішою в світі. Якби я знала твою адресу, Я не писала б вірші, листи і книги, Я знайшла б тебе і впала у відчай, Бо ти б не впізнав мене, навіть не подивився б. Якби я знала твою адресу... О... це омріяне "якби", воно вбиває мене. Від тебе я маю лише спогади, мрії і пару фото. Ти грієш моє серце, навіть не знаючи цього... А я грію твоє, тобі тепліше?

2018-12-25 20:28:15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Кароліна Дар

Чудовий вірш) Успіхів Вам)

Відповісти

2018-12-27 08:45:13

Подобається

Вер Веріґо

@Кароліна Дар Дякую)

Відповісти

2018-12-27 08:46:02

Подобається

Інші вірші поета

Жовтий клен Настане час В полоні квітів... Рани заживають

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

I_am_not_star

@I_am_not_star

breathings

@breathings

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4406

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1783