Нудьга
Вер Веріґо
Нудьга заполонила серце, Від відчаю воно не б'ється, Не гріють навіть поцілунки, Я одягаю обладунки. Я зачиняю усі двері, Щоб не знайшли життєві трелі, Та маска щастя вмить упала, Моє обличчя показала.
2018-02-16 13:29:42
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вер Веріґо
Ні там помилка . Дякую . Повинно бути " Я зачиняю усі двері "
Відповісти
2018-02-16 13:34:40
Подобається
Катерина Данилевська
@Вер Веріґо Тепер ще краще)
Відповісти
2018-02-16 14:09:38
Подобається
Вер Веріґо
Дякую)
Відповісти
2018-02-16 14:09:57
Подобається
Інші вірші поета
Пограємо в гру Хлопчик Історія людства Тато, подаруй мені ляльку
Інші поети
Mary marko
@mary_45m
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16375
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6149