Перше
Коли я приземлився, то нічого перед собою не бачив. Новенькі чоботи досі тиснули у ногах, у горлі від нестачі води щось тихенько тріщало, а на підлозі моєї капсули лежали усюди розкидані фломастери. Глобально тоді взагалі нічого не відбувалося. Десь по той бік ілюмінатору яскраво сплахнуло біле світло... і все. Я відчував себе, ніби стейк на таці у дорогому ресторані, і це було абсолютно сіре та нормальне почуття.
Перш за все, я поліз до приладів, аби перевірити стан електроніки. Ну, ви ж знаєте, ці механерії вічно так і бажають вийти з ладу. Глянувши на спідометри та шкалу свіжості, я зрозумів, що показники є абсолютно нормальними, я б навіть сказав – типовими для мікроклімату моєї капсули. "Дивина, – подумав, – а я ж гадав, що щось-таки та й вийде з ладу!"
Ну гаразд. Налаштувавши свій спеціальний шолом, я підійшов до ілюмінатора. Навколо не було нічого, окрім сірого місячного ґрунту.
Перш за все, я поліз до приладів, аби перевірити стан електроніки. Ну, ви ж знаєте, ці механерії вічно так і бажають вийти з ладу. Глянувши на спідометри та шкалу свіжості, я зрозумів, що показники є абсолютно нормальними, я б навіть сказав – типовими для мікроклімату моєї капсули. "Дивина, – подумав, – а я ж гадав, що щось-таки та й вийде з ладу!"
Ну гаразд. Налаштувавши свій спеціальний шолом, я підійшов до ілюмінатора. Навколо не було нічого, окрім сірого місячного ґрунту.
Коментарі