Епілог
Через рік я повернувся туди. Усі й досі стояли, ніби очікуючи на щось, хоча й не розуміли, на що. Тільки зараз я помітив, що мурахи вишикувалися у коло біля чогось незвичайного. Підійшовши ближче, я побачив мініатюрну людину в робочому комбінезоні, яка вилупилася з маленької детальки Лего.
– Хто це такий? – перервав я глуху тишу.
Мені ніхто не відповів. Натомість через декілька секунд людина, одягнувши шолом, сказала:
– Людина-мураха.
Ця фраза прозвучала якось дивно, оскільки прибулець вимовив її з такою інтонацією, що у його голосі одночасно можна було почути здивування і втому від повсякденності. Крім того, особливого шарму цій фразі надавав легкий присмак гіркої роздратованості у голосі Людини-мурахи.
– Хто це такий? – перервав я глуху тишу.
Мені ніхто не відповів. Натомість через декілька секунд людина, одягнувши шолом, сказала:
– Людина-мураха.
Ця фраза прозвучала якось дивно, оскільки прибулець вимовив її з такою інтонацією, що у його голосі одночасно можна було почути здивування і втому від повсякденності. Крім того, особливого шарму цій фразі надавав легкий присмак гіркої роздратованості у голосі Людини-мурахи.
Коментарі