Перше
Друге
Третє
Четверте
П'яте
Епілог
Друге
Мене це збентежило, проте якось не надто сильно. Зрештою, ми ж уже були на Місяці, так? А на Міссісіпі, я питаю, були? Були. Ну то й, значить, десь та й знайду людські сліди, і вони мене приведуть до необхідної точки.

"Прийом, червоний, – я вперше за довгий час почув у рації знайомий хриплий голос, – я знаю, що ти висадився, як пройшла висадка?"

"Усе пройшло нормально, – відповів я, – показники приладів стабільні, серцебиття теж, запаси кисню наявні". "Ну то й приступай до діла, чого базікаєш?" – гукнули по той бік слухавки і вимкнули зв'язок.

Знаєте, Людину-мураху до Космосу аби з чим не відправляють. В моїй капсулі можна було знайти запас консервованої квасолі, декілька насправді малопотрібних прилади Максвелла і американський прапор. Щоправда, ніхто не думав, що я опинюся на Місяці, і напевне Коллінз у своєму кабінеті зараз думав про те, як я ступив на м'яку земельку Четвертого виміру.

Це я усе до чого. На Місяці можна їсти лише двома способами: або через спеціальні трубочки у скафандрі, або зачинившись у своєму апараті. Трубочок в мене не було, тому довелося на хвилю зняти свій стильний шолом і трохи погамати.
© ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ ,
книга «М'яка висадка Людини-Мурахи».
Коментарі