Всередині дитина
Знову ніч, на серці холод І з'їдає лишня згадка Знову на мені окови , Що тримають без останку . Чи припиниться ця мука Я втомилась від безсилля Мені все набридло зовсім І не хочу бути сильна Думала, що зможу далі Йти без сумніву та болю , Але знову відчуваю Що наївно сумно досі Як нарешті відпустити , Те що не сказать словами Хоч роками я доросла А всередині дитина .
2024-12-05 22:57:23
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олексій Коваль
Дуже гарно і зворушливо!!😭😊☺️ Аж подих перехоплює!!🤗😌
Відповісти
2024-12-23 15:53:24
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Відповісти
2025-01-07 11:27:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2888
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992