Я...
(18+)
Я загублена душа, я - пориви сліз... Я кохаючи одну, закохуюсь у всіх. де очі прозорі, і нема серцебиття!!!. Мене зрозуміти не зможе ніхто... Я вітер у полі, я висока скала... Я не знаю, як прожити життя.. Десь демон чекає душу мою... Де танцюватимуть на могилі моїй Сорок шість нездійснених мрій... Чи не так все б було ... Де серце кровю стекло.... Я це мільйони доріг.... я- білий сніг...Я це комети... Я не скажу! і ти не кажи.. Де ти!? Кості ламає холодна кров... як Вени зжимає свіже повітря. .. Вдихнувши повні груди диму... Все веселіш, пропадає тишина... Я є у Тобі, я це планета ... Я- синє море, Я це життя ... Та шкода одне. Мене вже нема!
2021-02-08 18:32:02
4
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12574
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6683