Самотність

Світлана Черкевич

Самотність... Як часто відчуваємо її ? Сказала б я щодня, та це замало. Адже вона із нами кожну мить. Самотність... Де ж від неї нас сховатись ? Можливо в домі повному туги ? О ні, ні ,ні , Тільки не туди ! Тоді між друзів в галасі веселім. Ми відчувать не зможемо її. Але і тут знайде вона нас швидко, бо затаїлась в нашій голові. Самотність нас ніколи не покине. Вона частина нашої душі. А всі ці люди як іскра в огні То є - то ні ...

2021-04-14 20:11:01

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

І тут знайте вона нас швидко. Знайти(розумію опечатка). А так все чудово, молодець.

Відповісти

2021-04-15 17:13:32

1

Світлана Черкевич

@Сандра Мей дякую що знайшли і підказали, адже я не помітила 😁

Відповісти

2021-04-15 17:16:14

1

Сандра Мей

Зі всіма буває.

Відповісти

2021-04-15 17:17:38

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2425

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1747