Той, що ходить по канату
Той, що ходить по канату
Сидить і бачить, як внизу,
Очі за ним стежать пильно,
Тужливі очі, повнії жалю.
Вони сплять і бачать,
Як канатоходець пада...
Та ніхто не знає,
Як же тут виспівують птахи,
І кружляють весело хмарки.
Що в небі світить сонце.
І вітер наспівує мелодії
Давно минувшої давнини.
А хто зна, може й на краще,
Що людей тута нема,
Не юрмляться, не галасують,
Спокій не порушують святий.
Святе блаженство, що буває,
Лиш на смертельній висоті.
20.04.2023
0
0