Той, що ходить по канату
Той, що ходить по канату Сидить і бачить, як внизу, Очі за ним стежать пильно, Тужливі очі, повнії жалю. Вони сплять і бачать, Як канатоходець пада... Та ніхто не знає, Як же тут виспівують птахи, І кружляють весело хмарки. Що в небі світить сонце. І вітер наспівує мелодії Давно минувшої давнини. А хто зна, може й на краще, Що людей тута нема, Не юрмляться, не галасують, Спокій не порушують святий. Святе блаженство, що буває, Лиш на смертельній висоті.
20.04.2023
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1537
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1900