Те, що залишилося

Sophie Martiz

Сонце низенько, вечір близенько, їсти готує люба сім‘я… Плаче й горює десь далеченько наша улюблена, рідна земля… Вибухають знаряди, і люди вмирають кожного дня помирає маля… Думають просто, що горя не знають, інші ж шукають хоч хліба шматка. Ненависть й злоба панує між ними, не пожаліють дітей і жінок, Знайте ж це, браття, ми не були рідними, скільки урешті ми чули байок… Наче відважні, шукаючи слави, не дочекаються того кінця… Всі вони хочуть могутньої влади, потім біжать врятувати життя. Чи зрозуміють, що все це є звірство , Може, збагнуть те, що роблять щодня. Хочеться вірити, що ще не пізно, бо для людей це висока ціна… Дякую, брате, воїне сильний, що захищаєш країну свою. Дякую мамі твоїй єдиній за те, що навчила казати: «Люблю», навчила у мирі і злагоді жити, навчила любові, дім свій цінить, співати, радіти, дарувати їй квіти, цьому повинна я також навчить… Моя Україна жива і ще буде стояти незламно аж до кінця… Ми знаємо певне: ніхто не забуде, як саме здобули ми кров’ю вінця.

2023-10-19 11:47:47

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Як гарно, патріотично💙💛

Відповісти

2023-10-21 07:22:42

Подобається

Sophie Martiz

@Н Ф дякуюю!

Відповісти

2023-12-12 16:53:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12407

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5701