Книги
Всі
Вірші
Всі
***
Моя малесенькая пташко
злітай зі мною, ще хоч раз
надії дай мені, будь ласка
терпіння у цей час, гаразд?
Моя ріднесенькая пташко
смирення дарувала ти
мені буває часом важко
та змушую себе іти
Живу життя відносно слабко
Біжу кудись і увесь час падаю
Не покидей мене, благаю пташко
Завершується все як завжди, зрадою
1
0
100
Привіт
Привіт.Як справи? Все окей?
Ми звикли у кожного питати
Але навіщо ти питаєш це в людей?
Коли не маєш наміру думки ці пам'ятати
Навіщо нам оця пристойність?
Бо всім до лампочки почути ті слова
Невже для нас це солідарність?
Хоч певне знаємо що то біда
Народ ховається й мається пустим
Так мало тих що здатні до глибокої розмови
В якийсь момент здається все чужим
Про що тоді вже може бути мова ?
3
0
97
Буття
Сьогодні, завтра все воно просте
Здається скоро станеш ти дорослим
Хоча, насправді, може так і є ?
Ця мить і подих буде наче осінь.
Ми звикли бути нам чужими.
Всім кажемо все добре, не турбуйся
Сміятись, плакати одними
Та думаємо «хоч би не забудься».
Несемо тягарі свої на спинах
Живемо думкою про те
якби ми всі були рідними
І серце було б не пусте.
Якби жили ми у надії
Плекали дружбу і любов
І мали би великі мрії
Де мама , тато - всі разом.
Якби жили ми у багатстві
І бачили чудові сни
Проте не знаєм марнотратства
Коли чекаємо сумних .
Всерівно лежачи в труні
Нам буде всеодно чи плакав хтось за нами
Чи пам’ятаємо приємні дні
Чи були доньками й синами.
Чи знаєм ми любов Христа
Який омив мене руками
Побачив що дістались дна
За це терпів болючі рани.
Чому не думав ще раніше
Коли питали про Творця
Коли боялись більше й більше
Та згадували марне все життя.
Коли ми знали так багато
І бачили мільйон чудес
Хоч Бог старався так завзято
Та ти не зміг попасти до небес.
І ось ти плачеш від жалю
Що Бог не прийняв твою душу
Чому ніколи не зійду
І цілу вічність жалкувати мушу.
4
0
152
