Небуття

Софія Гладковська

Часом буває, випадаєш із життя, Впадаючи у власне небуття. Добре там,спокійно, тихо, Не спіткає страшне лихо. І ніби добре там живеться, У Країні-мрій усе збудеться. Все, чого ти сильно забажаєш, У що віриш, чи кого кохаєш. Там немає смутку й забуття, Якщо чесно, то і вороття...

2023-05-12 19:46:35

Інші вірші поета

Вечір ___ ___ Назва

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Jasmine

@JasmineSalvatore

Іллаір Гетт

@IllGett

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3109

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1909